Агатангел Кримський

Український історик, філолог, дослідник староукраїнської мови, сходознавець, мовознавець, письменник і перекладач, поліглот кримськотатарського походження, один з організаторів Академії наук України (1918)

Леся Українка

Українська письменниця, перекладачка та культурна діячка, співзасновниця літературного гуртка «Плеяда» та групи Українська соціал-демократія. Писала в жанрах поезії, лірики, епосу, драми, прози, публіцистики, розвинула жанр драматичної поеми в українській літературі. Працювала в галузі фольклористики (наспівала 220 народних мелодій) і активно долучалася до процесів українського жіночого руху та національного відродження. Серед мистецької спадщини — збірки поезій «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), драми-поеми «Кассандра» (1901—1907), «В катакомбах» (1905), «Лісова пісня» (1911), «Бояриня» (1913).

Михайло Вербицький

Священник УГКЦ, український композитор, хоровий диригент, актор, громадський діяч, автор музики державного гімну України «Ще не вмерла Україна». Один із перших українських професійних композиторів у Галичині та зачинателів національної композиторської школи.

Микола Лисенко

Український композитор, піаніст, диригент, педагог, збирач пісенного фольклору, громадський діяч. До найвідоміших творів Лисенка належать музика гімнів «Молитва за Україну» та «Вічний революціонер», які, зокрема, виконував хор Кирила Стеценка під час Свята Злуки, опери «Тарас Бульба», «Наталка Полтавка» та інші. Лисенко створив численні аранжування народної музики для голосу й фортепіано, для хору та мішаного складу, а також написав значну кількість творів на слова Тараса Шевченка.

Соломія Крушельницька

Українська оперна співачка, педагогиня. За життя визнавана найвидатнішою співачкою світу. Серед її численних нагород та відзнак, зокрема, звання «Вагнерівська примадонна» XX століття. Співати з Крушельницькою на одній сцені вважали за честь Енріко Карузо, Тітта Руффо, Федір Шаляпін. Італійський композитор Джакомо Пуччіні подарував їй свій портрет з написом «Найвеличнішій і найчарівнішій Баттерфляй — Джакомо Пуччіні. Торре 1904» («Alla più grande e deliziosa Butterfly – Giacomo Puccini. Torre 1904»).

Ілля Мечников

Науковець, один з основоположників порівняльної патології, еволюційної ембріології, імунології та мікробіології, творець наукової школи. Член-кореспондент (1883), почесний член (1902) Петербурзької АН. Відкрив (1882) явище фагоцитозу, розробив фагоцитарну теорію імунітету (1883). Розробив теорії зародкових листків та походження багатоклітинних організмів. Професор Новоросійського університету (1870—1882, нині — Одеський університет ім. Мечникова). Почесний член кількох зарубіжних академій, наукових товариств та інститутів. Лауреат Нобелівської премії у галузі фізіології та медицини за праці про імунітет (1908, спільно з німецьким лікарем, бактеріологом і біохіміком Паулем Ерліхом).

Іван Пулюй

Український австро-угорський фізик та електротехнік, винахідник, організатор науки, публіцист, перекладач Біблії українською мовою, громадський діяч. Встановив фундаментальні властивості й природу катодних і Х-променів. Професор і ректор Німецької вищої технічної школи в Празі, державний радник з електротехніки Богемського королівства і Моравське маркграфство. Один з перших дійсних членів Наукового товариства імені Шевченка (з 1899 р.), почесний член Віденського електротехнічного товариства. Перший розробник рентгенівської трубки, що була прототипом сучасних рентгенівських апаратів

Дмитро Яворницький

Український історик, археолог, етнограф, фольклорист, лексикограф, письменник, дослідник історії українського козацтва, музеєзнавець, дійсний член НТШ (1914) і ВУАН (1929). Один із фундаторів Обласного краєзнавчого музею імені О. М. Поля. Автор понад 1500 наукових праць. Один з перших, хто детально вивчив всю історію запорозького козацтва та історію дніпровських порогів.

Марко Кропивницький

Український письменник, драматург, театральний режисер і актор. З іменем Кропивницького пов’язані створення українського професійного театру в наддніпрянській Україні й наступний етап розвитку реалістичної драматургії. Його прізвищем названо місто Кропивницький.

Микола Садовський

Український актор, режисер і громадський діяч. Корифей українського побутового театру.

Марія Заньковецька

Українська акторка і театральна діячка, провідна зірка українського театру кінця XIX — початку XX століть. Народна артистка Української РСР (1923)

Богдан Ханенко

Український колекціонер старовини і творів мистецтва, меценат, промисловець. Член Київського товариства старожитностей і мистецтв. Член Державної ради Російської імперії.

Василь Симиренко

Український промисловець, інженер-конструктор та технолог у галузі цукроваріння, визначний меценат української культури, видавець. Член Київського товариства старожитностей і мистецтв.

резиденція православних митрополитів Буковини і
Далмації в м. Чернівці – 1864-1882 рр.

Володимирський собор у м. Київ – 1862-1896 рр.

будівля оперного театру в м. Одеса – 1884 —1887 рр.

будинок з химерами в м. Київ – 1901 —
1903 рр.

будинок Полтавського губернського земства – 1903-1908 рр.

Будинок страхового
товариства «Дністер» у м. Львів – 1905 – 1906 рр.

Пам’ятник Богдану Хмельницькому в
м. Київ (скульптор Михайло Микешин)- 1888 р.

Картина Миколи Пимоненка «Святочне
Ворожіння» – 1888 р.

Картина Сергія Васильківського «Козаки в степу» – 1890 р.

картина
Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» – 1880—1891 рр.

Картина Івана
Труша «Портрет Лесі Українки» – 1900 р.

картина Олександра Мурашка «Дівчина в
червоному капелюсі» – 1902-1903 рр.