28. Україна в умовах десталінізації

Терміни

  • Десталінізація — процес ліквідації та розвінчання культу особи та сталінської політичної системи, створеної радянським лідером Йосипом Сталіним. Сталінське керівництво було змінено після його смерті 5 березня 1953 року.
  • Культ особи — безмірне звеличення постаті, сліпе поклоніння, а іноді й обожнювання людини, яка займає найвище становище в політичній чи релігійній ієрархії, надмірне перебільшення заслуг, функцій і ролі лідера.
  • Лібералізація — пом’якшення державного або державно-бюрократичного тиску («контролю») на різні сфери суспільного життя — політику, економіку, право
  • Політична реабілітація — поновлення доброго імені, репутації несправедливо заплямованої або безпідставно звинуваченої людини. Також, відновлення в правах людини, стосовно якої скасовано судовий вирок.
  • Відлига — поширена, але неформальна назва періоду історії СРСР, що розпочався після смерті Й. Сталіна (друга половина 1950-х р. — початок 1960-х р.). Його характерними рисами були певний відхід від жорсткої Сталінської тоталітарної системи, спроби її реформування в напрямку лібералізації, відносна демократизація, гуманізація політичного та громадського життя.
  • Раднаргоспи — ради народного господарства, державні органи територіального управління й планування сільського господарства УРСР і СРСР, що існували у 1918—1931 і 1957—1965 роках.
  • Шістдесятники — назва нової генерації (покоління) радянської та української національної інтелігенції, що ввійшла у культуру (мистецтво, літературу тощо) та політику в СРСР в другій половині 1950-х — у період тимчасового послаблення комуністично-більшовицького тоталітаризму та хрущовської «відлиги»
  • Дисидент (лат. dissidens — незгодний) — особа, яка активно протистоїть встановленій політичній чи релігійній системі, устрою, переконанню або інституції.

Дати

  • 1953-1954 рр. – повстання політичних в’язнів у сталінських концтаборах, ліквідація ГУТабу;
  • лютий 1954 р. – входження Кримської області до складу УРСР;
  • 1956 р. – XX З’їзд КПРС, засудження культу особи;
  • 1959 р. – утворення Української робітничо-селянської спілки;
  • 1959 р. – утворення Клубу творчої молоді «Сучасник» у м. Київ

Персоналії

Левко Лук’яненко

Український політичний та громадський діяч, дипломат, письменник, юрист та радянський дисидент, учасник національного визвольного руху. Співзасновник та активний член Української Гельсінської Групи, голова Української Гельсінської Спілки, організатор Української робітничо-селянської спілки. Засновник та перший голова Української республіканської партії. Народний депутат України I—II, IV—V скликань. Кандидат в Президенти України на виборах 1991 року. Герой України (2005). Співавтор Декларації про державний суверенітет України, автор Акту проголошення незалежності України.

Василь Стус

Український поет-шістдесятник, перекладач, публіцист, прозаїк, мислитель, літературознавець, літературний критик, правозахисник, політв’язень СРСР, дисидент, член Української Гельсінської групи, борець за незалежність України у XX столітті. Один із найактивніших представників українського дисидентського руху. Учасник акції протесту в київському кінотеатрі «Україна» в 1965 році. Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1991, посмертно), Герой України (2005, посмертно).

Василь Симоненко

Український поет і журналіст, шістдесятник. Автор численних статей, театральних і літературних рецензій, трьох казок для дітей та дорослих: «Цар Плаксій i Лоскотон», «Подорож в країну Навпаки», «Казка про Дурила». Збірка «Земне тяжіння» (1964) та книга «Лебеді материнства» (1981) були видані посмертно. Лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка (1995, посмертно).

Катерина Білокур

Українська художниця жанру наївного мистецтва, майстриня народного декоративного живопису. 1956 року одержала звання Народного художника України.

Іван Світличний

Український літературознавець, мовознавець, літературний критик, поет, перекладач, дисидент, діяч шістдесятництва (українського руху опору 1960–1970-х років), репресований. Лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка (1994), лауреат премії імені Василя Стуса (1989)

Алла Горська

Українська художниця та дисидентка, громадська діячка, одна із засновниць та найяскравіших творчих особистостей покоління руху шістдесятництва, одна з перших представниць андерграунду, діячка правозахисного руху 1960-х в Україні. Працювала в монументальних творах, мозаїці, графіці та живопису. Вбита 28 листопада 1970 року в 41-річному віці.

Ліна Костенко

Українська поетеса-шістдесятниця, письменниця (історичний роман, твори для дітей), дисидентка. Лауреатка Шевченківської премії (1987). 1967 року разом з Павлом Тичиною та Іваном Драчем номінована на Нобелівську премію з літератури.

У радянські часи брала активну участь у дисидентському русі, за що була надовго виключена з літературного процесу. Авторка поетичних збірок «Проміння землі» (1957), «Вітрила» (1958), «Мандрівки серця» (1961), «Над берегами вічної ріки» (1977), «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), роману у віршах «Маруся Чурай» (1979, Шевченківська премія 1987), поеми «Берестечко» (1999, 2010). 2010 року опублікувала перший прозовий роман «Записки українського самашедшого», що став одним із лідерів продажу серед українських книжок 2011 року. Найвідоміші твори — «Берестечко» і «Маруся Чурай». Почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського й Чернівецького університетів. Відмовилася від звання Героя України

Євген Сверстюк

Український літературний критик, есеїст, поет, мислитель, філософ, учасник руху шістдесятництва, політв’язень радянського режиму. Досліджував творчість М. Гоголя, Т. Шевченка, І. Франка. Засновник та з 1989 року — незмінний редактор православної газети «Наша віра». Доктор філософії. Автор одного з найважливіших текстів українського самвидаву — «Із приводу процесу над Погружальським».

Лесь Танюк

український режисер театру і кіно, шістдесятник, президент Клубу творчої молоді (1959–1963), професор Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І.Карпенка-Карого, заслужений діяч мистецтв України (1995), Народний артист України (2008), народний депутат України 1-го, 2-го, 3-го, 4-го, 5-го скликань, голова Національної спілки театральних діячів України (з 1992); голова Всеукраїнського товариства «Меморіал» ім. В.Стуса (1993–2014); заступник голови НРУ (з березня 1999), член Політради НРУ (з березня 1999), член Центрального проводу НРУ (з березня 1992); член Національної комісії України у справах ЮНЕСКО (з листопада 1995); голова Всеукраїнського комітету з підготовки суду над КПРС-КПУ за злочини тоталітаризму «Нюрнберґ-2» (з 1996).

 Сергій Корольов

Український радянський вчений у галузі ракетобудування та космонавтики школи академіка Михайла Кравчука, конструктор. Один із засновників практичної космонавтики. Перший головний конструктор ракетно-космічних систем у СРСР, де перед цим був в’язнем трудових таборів ГУЛАГ. Академік АН СРСР (з 1958), очолив ракетну програму СРСР. Під його керівництвом було запущено першу міжконтинентальну балістичну ракету, перший штучний супутник Землі, здійснено перший політ людини (Юрія Гагаріна) в космосі вихід людини в космос.

Історично-культурна пам’ятка

картина Катерини Білокур «Хата в Богданівці»-
1955 р.

Картосхема

зміни в адміністративно-територіальному устрої України
Прокрутка до верху