Терміни

• Трудова еміграція — масове переміщення працездатної особи з метою працевлаштування з батьківщини в іншу державу.
• Партія — юридично оформлене об’єднання людей за політичним світоглядом, для досягнення конкретних цілей та захисту спільних інтересів
• москвофіли — русофільська течія серед українського населення Галичини, Буковини та Закарпаття у 1819 — 1930-х роках.
• Народовці (українофіли), — суспільно-політична течія серед молодої західноукраїнської інтелігенції ліберального напрямку, західноукраїнських українофілів, яка виникла в 1860-х в Королівстві Галичини та Володимирії, Герцогстві Буковина та Закарпатті. Ідеологічно народовці були опонентами галицьких русофілів.
• Радикали — представники суспільної течії, що виникла в 1870-ті рр. в Галичині, які прагнули надати українському рухові політичного характеру та першими поставили перед собою завдання боротьби за незалежність України.
• Нова ера — угода між українською та польською фракціями Галицького крайового сейму 1890 року.

Дати

• 1868 р. – створення у м. Львів товариства «Просвіта»;
• 1873 р. – створення у м. Львів Літературного товариства імені Тараса Шевченка (від 1892 р. – Наукове товариство імені Тараса Шевченка);
• 1890 р. – створення Русько-української радикальної партії;
• 1899 р. – створення Української національно-демократичної партії та Української соціал-демократичної партії

Персоналії

Іван Франко Український поет, учений, громадський діяч, член Наукового товариства ім. Т.Шевченка, один із засновників Русько-української радикальної партії, автор віршів «Каменяр», «Вічний революціонер», повісті «Захар Беркут», драми «Украдене щастя».

Юліан Романчук Довголітній політичний провідник галицьких українців, визначний громадський та культурно-освітній діяч (педагог, письменник, журналіст, видавець). Член-засновник товариства «Просвіта» (1868) та довголітній його голова (1896—1906), один із засновників НТШ (1873), «Рідної школи» (1881), Учительської Громади (другий голова, згодом почесний член). Відомий як активний політичний діяч. Зокрема, один з організаторів Національно-демократичної партії (1899).

Юліан Бачинський Український політичний і громадський діяч, публіцист, один із провідних діячів Русько-української радикальної партії (РУРП). У 1895 році опублікував книгу «Ukraina Irredenta», в якій, на підставі аналізу еміграції українців-галичан, став першим, хто обґрунтував (з марксистських позицій) потребу здобуття політичної незалежності України як головну передумову її дальшого соціально-економічного та культурного розвитку (під девізом: «Вільна, велика, політично самостійна Україна, одна, нероздільна від Сяну по Кавказ!»). 1899 року разом з групою інших членів РУРП створив Українську соціал-демократичну партію (УСДП)

Олександр Барвінський Український громадсько-політичний діяч Галичини, історик, педагог. У 1891–1907 роках — посол до австрійського парламенту (Райхсрату). Заснував Християнсько-суспільну партію. В 1891—1896 роках голова Українського Педагогічного Товариства, заступник голови товариства «Просвіта» (1889—1895). Поряд з Олександром Кониським і Володимиром Антоновичем став одним з ініціаторів реорганізації Літературного Товариства ім. Т. Шевченка в Наукове Товариство ім. Т. Шевченка, в 1892—1897 роках — очолював товариство.

Юрій Федькович Український письменник-романтик, передвісник українського національного відродження Буковини. За заслуги на літературній ниві обраний почесним членом Наукового товариства імені Шевченка