3. Русь-Україна (Київська держава)

Терміни

  • Племінний союз — об’єднання кількох племен, особливо часто відзначається істориками у суспільствах, які перебували на стадії військової демократії (франки і тевтони у германців, антів і склавинів у слов’ян).
  • Князь  — титул голови феодальної монархії, або будь-якої іншої політичної системи (удільного князівства), великого посадовця чи вельможі у 8—20 століттях. 
  • Полюддя (від «ходіння по людях») — збирання данини у формі натурального оброку з підлеглого населення в Київській Русі, що його провадив кожної осені київський князь або його намісник.
  • Язичництво — первісна релігія східних слов’ян, сутність якої полягала в обожненні сил природи й культі предків. 
  • Християнство — це одна із світових релігій (поряд з ісламом і буддизмом). Християнство виникло у другій половині І столітті у східних провінціях Римської імперії.
  • Шлюбна дипломатія була одним з основних способів закріплення угод та укладення політичних союзів в Київській Русі. Династичні шлюби укладались як союзи між нащадками правлячих родин.
  • Роздробленість — поділ середньовічної держави на малі та великі володіння, які не мали централізованої влади.
  • Віче – народне зібрання в древній і середньовічній Русі для обговорення загальних справ. Виникло з племінних зборів слов’ян.
  • Вотчинне землеволодіння — одна з форм феодальної земельної власності в часи Київської держави. Власник вотчини мав право передати її у спадщину, продати, обміняти, поділити тощо. Термін «Вотчина» походить від слова «отчина», тобто батьківська власність.
  • Бояри — збірна назва представників правлячого стану у Київській Русі, які займали друге, після князів, панівне становище в управлінні державою.
  • Смерди — основна маса вільного сільського населення Давньої Русі XI—XIII ст., соціально-економічний статус яких визначався таким чином : 1) за соціальноекономічним становищем — це землевласники, що мали коня, господарство та землю, яку феодал міг відібрати; 2) перебували під юрисдикцією і в «підданстві» свого князя
  • Ізгої — у стародавній Русі XI—XII століть люди, що вийшли із свого звичайного суспільного становища у зв’язку із всілякими обставинами й перебували під опікою церкви.
  • Закупи — категорія феодальнозалежних селян на Русі. Так називалися люди, які брали у феодала позику (купу) і за це мусили виконувати йому феодальні повинності.
  • Ікона (грец. εἰκόνα — малюнок, образ, зображення) — живописне, мозаїчне або рельєфне зображення Ісуса Христа, Богородиці, святих і подій Святого Письма.
  • Мозаїка  — зображення чи візерунок, виконані з кольорових каменів, смальти, керамічних плиток, шпону та інших матеріалів.
  • Фреска (від італ. affresco — свіжий) — живопис на вологій штукатурці, одна з технік настінного малярства, протилежна до «а секко» (розпис по сухому).
  • Книжкова мініатюра — витвір образотворчого мистецтва невеликого розміру в книгах. Спершу термін «мініатюра» означав червоний (писаний циноброю) малюнок у рукопису, що ілюстрував та доповнював текст.
  • Билина — жанр героїчного епосу. Билинні сюжети створені переважно в часи Київської Русі. Здебільшого билини прославляють подвиги народних героїв та богатирів і своїм сюжетом пов’язані з Києвом та князем Володимиром.
  • Літопис — історико-літературний твір у Русі, пізніше в Україні, Московщині та Білорусі, в якому оповідь велася за роками (хронологія). Писалися переважно церковнослов’янською мовою, з численними вкрапленнями місцевої лексики.
  • Рядовичі — категорія феодально залежного населення, що згадується в історичних джерелах 11-12 ст. Рядовичі відбували феодальні повинності на підставі певного договору (ряду) з паном
  • Холоп – у Давній Русі – підневільна особа, близька за суспільним становищем до раба

Дати

  • 860 р. – похід Аскольда на Константинополь, укладення першого відомого
    договору Русі з Візантією;
  • 907, 911, 941, 944 рр.– походи князів на Константинополь;
    882 р. – об’єднання північних та південних руських земель Олегом;
  • 988 р. – запровадження
    християнства як державної релігії;
  • 1019-1054 рр. – князювання Ярослава Мудрого в м. Київ;
    1036 р .– розгром печенігів князем Ярославом Мудрим;
  • 1097 р. – Любецький з’їзд (снем)
    князів;
  • 1113р.– укладення «Повісті минулих літ»; початок правління Володимира
    Мономаха в м. Київ;
  • 1187 р .– перша згадка назви «Україна» в писемних джерелах,
    створення «Слова о полку Ігоревім»

Персоналії

Аскольд

(?–882) – напівлегендарний київський князь, володар давньоруської держави, або скоріше — лише Києва.

Олег

Князь Київської держави у 882—912 рр., об’єднав північні та південні руські землі, здійснив переможні морські походи на Візантію 907, 911 рр., уклав вигідні для Русі договори з Візантією, які надавали пільги руським купцям і послам.

Ігор

Князь Київської держави у 912—945 рр., підкорив деревлян і уличів, зміцнив владу київського князя, здійснив походи на Візантію 941, 944 р. і уклав нову торговельну угоду, загинув під час повторного збирання данини з деревлян

Ольга

Княгиня Київської держави у 945—964 рр., підпорядкувала землі деревлян безпосередньо Києву, упорядкувала збирання данини, чітко визначивши її розміри (уроки) і місця зберігання (погости), підтримувала політичні зв’язки з Візантією і Німеччиною

Святослав

Князь Київської держави у 964—972 рр., розширив територію Київської держави далеко на схід, заклав принцип управління державою одноосібним монархом, розгромив Хозарський каганат і Волзьку Болгарію, здійснив два походи на Дунайську Болгарію, загинув у бою з печенігами біля Дніпрових порогів

Володимир Великий

Князь Київської держави у 980—1015рр., завершив об’єднання руських земель, запровадив християнство як державну релігію 988 р., збудував систему укріплень для захисту кордонів від печенігів, налагодив відносини з Візантією, Чехією, Угорщиною, Німеччиною, Болгарією, Римом, започаткував політику «шлюбної дипломатії»

Ярослав Мудрий

Князь Київської держави у 1019—1054 рр., розширив кордони Київської Русі на заході, прийняв перший писаний звід законів «Руська Правда», сприяв утвердженню християнства, установив династичні зв’язки з Візантією, Францією, Польщею, Угорщиною, Швецією, Норвегією та ін.

Ізяслав Ярославович

Князь київський (1054—1068, 1069—1073, 1077—1078). Син князя київського Ярослава Мудрого. Зять польського короля. За батьковим заповітом отримав Київ. Разом з братами утворив тріумвірат, що правив Руссю близько 20 років. 1068 року разом із братами зазнав поразки від половців на річці Альта. Внаслідок повстання киян утік до Польщі. Після відновлення влади над Києвом був вдруге усунутий з великокняжого столу братами. Втретє посівши столицю загинув у міжусобній війні.

Святослав Ярославович

Князь чернігівський, за батьківським заповітом (1054 —1073), великий князь київський (1073—1076).
За заповітом батька отримав Чернігів. Організатор походів проти торків і половців. У союзі з братами зазнав поразки від половців на Альті (1068). У 1073 році, спираючись на підтримку одного брата, іншого вигнав з великокнязівського столу. Літописець пише:« … сів у Києві, прогнавши брата свого і переступивши заповідь отчу».
Фундатор будівництва Печерської церкви (Успенського собору) в Києві. При ньому були складені «Ізборники» (1073, 1076). 

Всеволод Ярославович

Князь переяславський, відповідно до батьківського заповіту (1054—1076). Великий князь київський, після смерті старших братів (1078—1093). Зять візантійського імператора. Разом зі старшими братами утворив тріумвірат, що правив Руссю понад 20 років. 1068 року разом з братами зазнав поразки від половців у битві на Альті. Брав участь у міжусобних війнах за Чернігів. Після смерті старшого брата сів у Києві. 

Володимир Мономах

князь чернігівський (1076—1077, 1078—1094), переяславський (1094—1113), князь київський (1113—1125). Внук візантійського імператора, по матері. Організатор успішних походів проти половців. Учасник Любецького (1097) князівського з’їзду. Розширив руське законодавство, додавши до нього свій «Статут» (близько 1113 року). Автор книги «Повчання дітям» (близько1109 року).

Мстислав Володимирович

Князь Київський (1125—1132). Внук візантійського імператора та англійського короля Гарольда II Ґодвінсона. Учасник походів свого батька Володимира Мономаха на половців у 1093, 1107 і 1111 роках.

Ярослав Осмомисл

Галицький князь у 1153—1187 рр., за правління якого Галицьке князівство досягло найбільшої могутності, зміцнив князівську владу й боровся зі спробами бояр утручатися в державні справи, воював з половцями, підтримував дружні відносини з Угорщиною, Польщею, Візантією та ін.

Митрополит Іларіон

Митрополит Київський та всієї Русі, перший митрополит русин (українець) Іларіон уславився також як оратор і письменник, був причислений до лику Святих.
Автор твору «Слово про закон і благодать»

Антоній Печерський

Церковний діяч Київської Русі, християнський святий. Засновник Печерського Монастиря Успіння Пресвятої Богородиці та будівничий Собору на честь Успіння Пресвятої Богородиці. З його ім’ям пов’язують реорганізацію києво-руських монастирів на засадах суворих чернечих традицій Святої гори (Афон, Греція). Аскетичне життя монаха послугувало прикладом та зразком для князів і простолюду.

Іконописець Алімпій

Давньоруський живописець, ювелір та лікар, чернець Києво-Печерського монастиря. З 1083 р. Існує припущення, що Алімпій виконував мозаїчні роботи для Михайлівського Золотоверхого собору в Києві, зруйнованого у 1934 р.

Літописець Нестор

Ченець Києво-Печерського монастиря, письменник, літописець Київської Русі, за однією з версій автор і упорядник «Повісті минулих літ», закликав князів боротися за єдність руських земель.

Історично-культурні пам’ятки

Софійський собор у м. Київ- перша половина XI ст., сучасний вигляд

Спасо-Преображенський собор у м. Чернігів – 1036 р., сучасний вигляд

Успенський собор Києво-Печерської лаври- 1073-1078 рр., сучасний вигляд

Михайлівський Золотоверхий собор Михайлівського монастиря в м. Київ – 1108-1113 рр.,

сучасний вигляд

П’ятницька церква в м. Чернігів – кінець XII – початок XIII ст.

Вишгородська ікона Богородиці

Свенська ікона Богородиці з Антонієм і Феодосієм
Печерськими

мозаїки Богоматері Оранти та Христа Вседержителя із Софійського собору в
м. Київ – перша половина XI ст.

мініатюра «Євангеліст Лука» з Остромирового Євангелія –
1056-1057 рр.

мініатюра «Родина князя Святослава Ярославовича» з «Ізборника» – 1073 р.

Картосхеми

території розселення східно-

слов’янських племінних союзів у
VIII – IX ст., шлях «із варягів у греки»

походи князів на Константинополь, територіальні межі Русі-України (Київської держави) за Олега

територіальні межі Русі-України (Київської держави) за Ярослава
Мудрого

Київське, Чернігівське, Переяславське, Галицьке, Волинське князівства за доби
роздробленості (XII ст.)

 

Прокрутка до верху